книжність

КНИ́ЖНІСТЬ, ності, ж.

1. Властивість за знач. кни́жний 1, 3.

Відразу нотую більшу книжність першого уривку і разом його більшу стислість (М. Зеров);

Старшим на острів послано Гієрона, що набрид Агапітові своєю книжністю і задумливістю (П. Загребельний).

2. Те саме, що писе́мність 2.

З Києва болгарська книжність пішла на далекий північний край, в Новгород, в Суздаль (І. Нечуй-Левицький);

В руській книжності XI–XVI ст. віддзеркалились переважно ідеї вродженої долі, долі роду (Є. Гуцало);

Одним із центрів книжності, політичної й філософської думки на Русі був Києво-Печерський монастир (з навч. літ.).