1. Словник української мови у 20 томах

книш

КНИШ, а́, ч.

Обрядовий хліб продовгуватої форми з білого тіста із загорнутими всередину краями.

Поки бабуся спече книші, а у дідуся не буде душі (Номис);

Ганна всю ніч напередодні, як Василеві виїхати, пекла коржі, книші, пироги та паляниці (А. Кащенко);

Старий Федір любив згадати, як колись у давні часи борщ їли в свято з сметаною й гарячими книшами (М. Івченко);

Жила вона з городів, а напередодні свят пекла книші й бублики та продавала біля церкви (З. Тулуб);

Козак затримав праву руку з книшем, лівою підкрутив вуса (Ю. Мушкетик);

Селяни носили в церкву книші на Проводи та Поминальницю (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. книш — книш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. книш — див. ПАЛЯНИЦЯ. Словник синонімів Караванського
  3. книш — див. хліб Словник синонімів Вусика
  4. книш — -а, ч. Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змащеного салом або олією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. книш — От маєш Гандзю, книш, тобі грають, а ти спиш. Іронічно до дівчини, що її тяжко обмовляють, а вона нічого не знає. Книш — різдвянний хліб. Сита душа — і без книша. Коли по обіді дають ще якусь перекуску. Хіба моя душа, не гідна книша? Хіба я не заслужив на похвалу? Приповідки або українсько-народня філософія
  6. книш — не з тако́го ті́ста. Особливий, зовсім інший; відрізняється від когось поглядами, вдачею, становищем. Та що це? Куди він (Павло) її (Оленку) штовхає? Тікати з Ковалівки? О, ції Заруби не з такого тіста (В. Кучер). не того́ ті́ста книш. Фразеологічний словник української мови
  7. книш — ХЛІБ (випечений з тіста виріб певної форми), ХЛІБИ́НА, БУХА́Н розм., БУХАНЕ́ЦЬ розм., БУХА́НКА розм.; ПАЛЯНИ́ЦЯ (з білого борошна); КОРОВА́Й (святковий білий з різними прикрасами з тіста); КНИШ (білий, перев. Словник синонімів української мови
  8. книш — Книш, -ша́, -ше́ві; книші́, -ші́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. книш — КНИШ, а, ч. Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією. Поки бабу ся спече книші, а у дідуся не буде душі (Номис, 1864, № 5677); Де ти бродиш, моя доле? Не докличусь я тебе, Чи в будинках із панами Їси ласощі й книші?... Словник української мови в 11 томах