кований
КО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до кува́ти¹ 1, 2, 5.
Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих (Я. Щоголів);
Яка диковина, що собака не кована! (Номис);
Денис Довгошия поклав Маринин чемодан на дубову, ковану залізом скриню (Л. Дмитерко);
Гулко стугонять у млині давно не ковані жорна (І. Кириленко);
// ко́вано, безос. пред.
* Образно. На вільне слово ковано кайдани (Леся Українка).
2. у знач. прикм. Вигот., зроблений куванням (див. кува́ння¹).
Кований .. шолом і голова жовніра розскочилися від того раптового удару (Іван Ле);
Важкий кований ланцюг .. чорною змією звивається попід лавами і не дозволяє жодному невільникові відступити від свого місця далі ніж на один крок (В. Малик);
Сестра Аполінарія розлючено підносить мене в повітря за ліву руку і кільканадцять метрів проносить.., кілька разів боляче вдаривши мною об стовбур дерева й кований паркан (С. Андрухович).
3. у знач. прикм. Підкований, із підковами.
Кінь бив кованим копитом шлях (Н. Рибак);
* У порівн. – Давайте! – гукнув Блаженко вгору і подерся по каменю, як кований кінь по льоду (О. Гончар);
// Із підковами, цвяхами (про взуття).
Вийняла Марія ковані чоботи (В. Кучер);
Хто тільки не топтав її [Україну] кованим чоботом завойовника (І. Цюпа);
Ледве я підвівся, як поліцай всадив мені такого копняка, що я знову летів кілька метрів поперед себе, все ще відчуваючи у себе на заді його кований чобіт (Ю. Покальчук).
4. у знач. прикм. Обкований металом.
Розпозичав [Охрім] гроші то тому, то іншому, ще й до того погуляти любив, та й не схаменувся, як подвір'я спустіло і ковані скрині спорожніли (Марко Вовчок);
Як Семен із заходом сонця вернув додому, то застав на своїм подвір'ю п'ять кованих возів (В. Стефаник);
Це давня опочивальня каганів Болгарії, вподовж стін її на килимах висить зброя, на полицях стоїть посуд, між яким тьмяно поблискує кований сріблом келих (С. Скляренко);
Уляна .. біжить до комірчини і щиколотками стукає в ковані двері (М. Стельмах).
5. у знач. прикм., перен., рідко. Те саме, що карбо́ваний 4.
І кроком кованим піхота гриміла мовчки мимо нас (В. Сосюра).
Ку́те (ко́ване) срі́бло див. срі́бло́.
◇ Ко́ване сло́во див. сло́во;
(1) Ко́ваний (ку́тий) на всі но́ги (чоти́ри ноги́ (копи́та)) – дуже досвідчений, бувалий.
Мені поперед усього треба людей розумних, енергічних, смілих, кованих на всі чотири ноги (І. Франко);
З Мазепою не легке діло. Він кутий на всі чотири ноги (Б. Лепкий);
Кругом — мужва репана, на всі ноги наче кована, а насправді неодукована (М. Сиротюк).
Значення в інших словниках
- кований — ко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- кований — [кованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- кований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до кувати I 1), 2), 5). || ковано, безос. присудк. сл. Кований на всі чотири ноги (копита) — дуже досвідчений, бувалий. 2》 у знач. прикм. Виготовлений, зроблений куванням (див. кування I). 3》 у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кований — ко́ваний на всі чоти́ри ноги́ (копи́та). Дуже досвідчений, бувалий. — Мені поперед усього треба людей розумних, енергічних (енергійних), смілих, кованих на всі чотири ноги (І. Франко); Був (шеф) чоловік мудрий, бувалий .. Фразеологічний словник української мови
- кований — ЧІТКИ́Й (про вимову, виклад думок тощо), ВИРА́ЗНИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, РОЗБІ́РЛИВИЙ, КАРБО́ВАНИЙ, КО́ВАНИЙ рідше (про слова); СТРУНКИ́Й (правильно, логічно побудований). Телефоніст.. безперервно хукав у трубку, щоб досягти особливо чіткого звуку в мембрані (Ю. Словник синонімів української мови
- кований — Ко́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кований — КО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до кува́ти¹ 1, 2, 5. Сяючи, йшов по бенкетах веселих З чистого золота кований келих (Щог., Поезії, 1958, 205); Яка диковина, що собака не кована!... Словник української мови в 11 томах
- кований — Ко́ваний, -а, -е 1) Подкованный. Ой стукнули ковані коні на дворі. О. 1862. IV. 31. ся на обидві кована. Этой не проведешь. Ном. 2) Окованный. Ой де ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Макс. Старосвітська скриня на коліщатах, кована залізом вся. Левиц. І. Словник української мови Грінченка