1. Словник української мови у 20 томах

ковзко

КО́ВЗКО, КО́ВЗЬКО, пред.

Про відчуття нестійкості на занадто гладкій, ковзкій поверхні.

Дерев'яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (І. Кириленко);

Тротуари – з квадратових плит чорного каменю. По ньому ковзко ходити (Ю. Яновський);

Знамена зблякли і бунчук обвис. І людям слизько, і коняці ковзько (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковзко — ко́взко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ковзко — Присл. до ковзкий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковзко — КО́ВЗКО. Присл. до ковзки́й; // у знач. присудк. сл. Дерев’яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (Кир., Вибр., 1960, 301). Словник української мови в 11 томах
  4. ковзко — Ковзко нар. Скользко. Словник української мови Грінченка