1. Словник української мови в 11 томах

ковзко

КО́ВЗКО. Присл. до ковзки́й;

// у знач. присудк. сл.

Дерев’яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (Кир., Вибр., 1960, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковзко — ко́взко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ковзко — Присл. до ковзкий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковзко — КО́ВЗКО, КО́ВЗЬКО, пред. Про відчуття нестійкості на занадто гладкій, ковзкій поверхні. Дерев'яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (І. Кириленко); Тротуари – з квадратових плит чорного каменю. По ньому ковзко ходити (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. ковзко — Ковзко нар. Скользко. Словник української мови Грінченка