ковзкий
КОВЗКИ́Й, а́, е́.
1. Такий, що не утворює тертя й на якому ледве тримається хто-, що-небудь.
Подовгу стояла Горпина на ковзкому краю безодні (Тулуб, Людолови, І, 1957, 332);
Набравши в льоху решето яблук та слив, швець без пригод вибрався по ковзких східцях нагору (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 229);
// Такий, якого важко втримати в руках; дуже гладкий, слизький.
Ковзкий, відполірований мозолястими руками дубовий рогач вертівся в руках Уляни (Логв., Літа.., 1960, 57).
2. перен. Який може призвести до поганих наслідків— ненадійний, непевний (про життєвий шлях і т ін.).
Ковзке становище;
// Такий, у якому приховане що-небудь небезпечне, сумнівне або двозначне.
Ковзка тема; Ковзке питання.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковзкий — (на якому легко совгатися) слизький. Словник синонімів Полюги
- ковзкий — ковзки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- ковзкий — -а, -е. 1》 Такий, що не утворює тертя й на якому ледве тримається хто-, що-небудь. || Такий, якого важко втримати в руках; дуже гладкий, слизький. 2》 перен. Який може призвести до поганих наслідків, ненадійний, непевний (про життєвий шлях і т ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковзкий — КОВЗКИ́Й, КОВЗЬКИ́Й, а́, е́. 1. Такий, що не утворює тертя й на якому ледве утримується хто-, що-небудь; слизький. Ступити на цю землю, то ковзько, як на льоду. Словник української мови у 20 томах
- ковзкий — СЛИЗЬКИ́Й (який майже не утворює тертя, який важко втримати; на якому важко втриматися), КОВЗКИ́Й, ХОВЗЬКИ́Й діал.; ПОРСКИ́Й (якого ледве можна утримати в руках); ОБСЛИ́ЗЛИЙ рідше (укритий слизом). На воді густо плавало слизьке жабуриння (П. Словник синонімів української мови
- ковзкий — Ковзкий, -а, -е Скользкій. Реміняка плавка, ковзка, до дерева не пристає. Чигир. у. Словник української мови Грінченка