ковзатися
КО́ВЗАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Те саме, що ко́взати.
Візок підскакував по каміннях, ковзався по верху від вогкої груди (Кобр., Вибр., 1954, 112);
Мчить [Явтух], ковзається, спотикається (Ю. Янов., II, 1954, 210);
Бліде сонячне проміння.. ковзалось на сліпучих білих просторах (Донч., Дочка, 1950, 25);
Мовчки оглядав [Черниш] пишні окраси стін, ковзаючись по них неуважним, сумним поглядом (Гончар, III, 1959, 292).
2. Їздити на ковзанах, підошвах і т. ін. для розваги тощо.
Пошкрябуючи здоровими чобітьми та інколи ковзаючись, побіг [Дмитрик] через лід на місто (Коцюб., І, 1955, 130);
Зійшов [Грицько] на став, набрів на ковзалку й почав ковзатися (Вас., І, 1959, 162);
Юрко безтурботно почав ковзатися на льоду, розпихаючи і підбиваючи хлопців та дівчат (Стельмах, Хліб.., 1959, 68).
Значення в інших словниках
- ковзатися — ко́взатися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ковзатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Те саме, що ковзати. 2》 Їздити на ковзанах, підошвах і т. ін. для розваги тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковзатися — КО́ВЗАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. Те саме, що ко́взати 1, 2. Візок підскакував по каміннях, ковзався по верху від вогкої груди (Н. Кобринська); Мчить [Явтух], ковзається, спотикається (Ю. Словник української мови у 20 томах
- ковзатися — КО́ВЗАТИ (рухатися, посуватися по гладкій, слизькій поверхні), КО́ВЗАТИСЯ, СКО́ВЗАТИ, СКО́ВЗАТИСЯ, СО́ВГАТИ розм.; ПОВЗТИ́ розм. (повільно). — Док.: ковзну́ти, ковзну́тися, сковзну́ти, сковзну́тися, совгну́ти. Словник синонімів української мови
- ковзатися — Ко́взатися, -заюся, -заєшся хо́взатися і ко́взатися, -заюся, -заєшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ковзатися — Ко́взатися, -заюся, -єшся гл. Скользить, кататься по льду. Не ковзайся, бо підошви в чоботях попротираєш. Словник української мови Грінченка