ковиловий

КОВИЛО́ВИЙ, а, е.

Прикм. до ковила́; тирсовий (див. ти́рсовий²).

У центральній смузі в умовах недостатнього зволоження розвивається природна ковилова рослинність на чорноземах звичайних (із журн.);

// Порослий ковилою.

Вони [німецькі штурмовики] виринали з-за лісосмуги й летіли так низько, що здавалося – ненароком зачеплять черевом якийсь ковиловий пагорб (М. Циба);

Характерний ландшафт Стрільцівського філіалу Луганського природного заповідника – це цілинний трав'янисто-злаковий ковиловий степ (з наук. літ.);

* У порівн. І сивіє життя, як поле ковилове (М. Вінграновський).