ковнір

КО́ВНІР, а, ч., розм.

Те саме, що ко́мір.

Козак звик червону стрічку в ковнірі носити (П. Куліш);

З малих і великих пачок випаковувала вона цукрові фігурки: дами в коротких сукнях, паничі в циліндрах і високих ковнірах (Н. Кобринська);

Максим сів на стілець насупроти й дивився на людину в шинелі наопашки. Судячи зі знаків на ковнірі френча, це був майор військ НКВД [Народного комісаріату внутрішніх справ] (І. Багряний);

З цієї веселої і теплої копиці [дітей] раптом хтось почав мене за ковнір витягати на світ Божий (М. Стельмах);

Віктор залишив Тартарена з Тараскону з недоказаним словом на губах і збіг у партер, і вскочив у рукава свого пальта з собачим ковніром (Олекса Ізарський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковнір — Глибокий перехват, западина у нижній частині бані над дерев'яним зрубом. Архітектура і монументальне мистецтво
  2. ковнір — ко́внір іменник чоловічого роду комір рідко Орфографічний словник української мови
  3. ковнір — Ко́внір: — комір [21;33] Словник з творів Івана Франка
  4. ковнір — КО́ВНІР, а, ч., розм., рідко. Те саме, що ко́мір. З малих і великих пачок випаковувала вона цукрові фігурки: дами в коротких сукнях, паничі в циліндрах і високих ковнірах (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. ковнір — Ко́внір, -ра; звичайно ко́мір, -ра Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ковнір — КО́МІР (смужка тканини, хутра, пришита в одязі до країв вирізу для шиї), КО́ВНІР діал.; ОБШИ́ВКА діал. (у сорочці); ПРО́ШИВКА діал. (вишитий). Гучко ішов, ховаючи обличчя у хутряний сухий комір (В. Словник синонімів української мови