ковтатися

КОВТА́ТИСЯ, а́ється, недок.

1. Проходити з ротової порожнини через глотку в стравохід.

Дряпучий клубок росте в горлі Кароліни – він не ковтається і не видихається (Г. Вдовиченко);

// безос.

Уже й молоком запивав [Робінзон Кукурузо], і різко смикав назад головою, як це робить завжди мати, ковтаючи таблетки, та все марно – не ковталося (В. Нестайко).

2. перен. Пас. до ковта́ти 2.

Можливо, великий формат – це якесь порушення журналістського канону (з огляду на те, що газетний матеріал начебто повинен ковтатися читачем на бігу) (з газ.).