ковтки
КОВТКИ́, і́в, мн. (одн. ковто́к, тка́, ч.), діал.
Сережки.
Приходила і ся [Ганна] сюди .. в намисті і в ковтках (І. Котляревський);
Вона одягла свій звичайний чорний убір, причесала волосся і вложила маленькі брильянтові ковтки в уха (І. Франко);
У лівому усі висів ковток із одним карбункулом та двома жемчугами (Юліан Опільський);
Серед прикрас для вух побутували металеві з підвісками ковтки (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковтки — Ковтки́: Ко́втки: — жіночі сережки [36] — сережки [5;8;7;XII] Словник з творів Івана Франка
- ковтки — ковтки́ множинний іменник сережки діал. Орфографічний словник української мови
- ковтки — -ів, мн., діал. Сережки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковтки — СЕРЕ́ЖКИ мн. (прикраса, що продягається в мочку вуха людини), СЕ́РГИ, КОВТКИ́ діал., КУ́ЛЬЧИКИ діал., ЗАВУ́ШНИЦІ (ЗАУ́ШНИЦІ) діал.; КЛІ́ПСИ (така прикраса, що затискується на мочці вуха). (Оленка:) Яка ти стала гарна в сережках! (І. Словник синонімів української мови
- ковтки — Ковтки́, -ткі́в, -тка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ковтки — КОВТКИ́, ів, мн., діал. Сережки. Приходила і ся [Ганна] сюди.. в намисті і в ковтках (Котл., І, 1952, 73); Вона одягла свій звичайний чорний убір, причесала волосся і вложила маленькі брильянтові ковтки в уха (Фр., VII, 1951, 398). Словник української мови в 11 томах
- ковтки — Ковтки, -ків мн. 1) Серьги. О, 1861. XI. Свид. 29. Гол. Од. 60. Шух. I. 130. В стьожках, в намисті г ковтках тут танцювала викрутасом. Кот. Ен. 2) Сбившіеся комья шерсти. Диви, які ковтки он на собаці. Канев. у. Словник української мови Грінченка