ковтки
СЕРЕ́ЖКИ мн. (прикраса, що продягається в мочку вуха людини), СЕ́РГИ, КОВТКИ́ діал., КУ́ЛЬЧИКИ діал., ЗАВУ́ШНИЦІ (ЗАУ́ШНИЦІ) діал.; КЛІ́ПСИ (така прикраса, що затискується на мочці вуха). (Оленка:) Яка ти стала гарна в сережках! (І. Нечуй-Левицький); Галаслива строката юрба жінок.. блискотить очима, сергами і браслетами (Григорій Тютюнник); Прийде (Гнат) з ярмарку, то вже неодмінно принесе гостинця: хустку, або ковтки, або й разок намиста (М. Коцюбинський); Вони (татарки).. простромили в уші розкішні перлові кульчики (З. Тулуб); Лікарка залилась ніжним рум'янцем, аж маленькі вуха в кліпсах порожевіли (О. Гончар).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковтки — Ковтки́: Ко́втки: — жіночі сережки [36] — сережки [5;8;7;XII] Словник з творів Івана Франка
- ковтки — ковтки́ множинний іменник сережки діал. Орфографічний словник української мови
- ковтки — -ів, мн., діал. Сережки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковтки — КОВТКИ́, і́в, мн. (одн. ковто́к, тка́, ч.), діал. Сережки. Приходила і ся [Ганна] сюди .. в намисті і в ковтках (І. Котляревський); Вона одягла свій звичайний чорний убір, причесала волосся і вложила маленькі брильянтові ковтки в уха (І. Словник української мови у 20 томах
- ковтки — Ковтки́, -ткі́в, -тка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ковтки — КОВТКИ́, ів, мн., діал. Сережки. Приходила і ся [Ганна] сюди.. в намисті і в ковтках (Котл., І, 1952, 73); Вона одягла свій звичайний чорний убір, причесала волосся і вложила маленькі брильянтові ковтки в уха (Фр., VII, 1951, 398). Словник української мови в 11 томах
- ковтки — Ковтки, -ків мн. 1) Серьги. О, 1861. XI. Свид. 29. Гол. Од. 60. Шух. I. 130. В стьожках, в намисті г ковтках тут танцювала викрутасом. Кот. Ен. 2) Сбившіеся комья шерсти. Диви, які ковтки он на собаці. Канев. у. Словник української мови Грінченка