1. Словник української мови у 20 томах

когорта

КОГО́РТА, и, ж.

1. У Стародавньому Римі – загін війська, що становив десяту частину легіону.

На підмогу вігілам [військовій сторожі] прибігають вояки міської когорти і сяк-так утихомирюють люд, загрожуючи зброєю (Леся Українка);

Полководець Мунд відступає з Далмації, керовані донедавна Велісарієм когорти – від річки По (Д. Міщенко);

* Образно. Малі Чумаченки виступали залізною чумаківською когортою у всіх хлоп'ячих війнах (І. Багряний).

2. перен., уроч. Згуртована спільними ідеями, метою, прагненнями група людей, перев. визначних.

Там стояв зорельот. В ньому наяву втiлювалися багаторiчнi мрiї Тригуба, багатьох iнших конструкторiв та численної когорти вчених (О. Бердник);

З роду-племені якого ти, Остапе Вересаю? З чинбарів. Із смолокурів. З пастухів. Із ковалів. Із козацького ти моря. Із чумацького ти краю. Із Сіркової когорти. Батько ти Кармелюків (Є. Гуцало);

У славній когорті велетів, що їх дала світові Україна, стоять поруч імена великого Шевченка і славного Каменяра (з публіц. літ.).

3. біол. Категорія, що об'єднує людей або тварин зі спільними ознаками.

У статті викладено сучасні результати епідеміологічних досліджень захворюваності непухлинної етіології в когорті дітей з опроміненою щитоподібною залозою (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. когорта — кого́рта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. когорта — див. ЗАГІН, ПЛЕЯДА. Словник синонімів Караванського
  3. когорта — див. багато Словник синонімів Вусика
  4. когорта — -и, ж. 1》 У Стародавньому Римі – загін війська, що становив десяту частину легіону. 2》 Група людей, що має якусь загальну характеристику. 3》 перен. Міцно згуртована група людей. 4》 біол. Категорія, що об'єднує споріднені роди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. когорта — Пробоївка, передовка Словник чужослів Павло Штепа
  6. когорта — кого́рта [від лат. cohors (cohortis)] 1. Підрозділ легіону в Стародавньому Римі. 2. Переносно – міцно згуртована група людей. 3. біол. Категорія, що об’єднує споріднені роди. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. когорта — У стародавньому Римі підрозділ (1/10 легіону) піхоти, що складався із 3 маніпул (бл. 600 воїнів); у період імперії підрозділ допоміжних військ. Універсальний словник-енциклопедія
  8. когорта — РЯД (певна кількість діячів якоїсь галузі науки, культури), КОГО́РТА, ФАЛА́НГА, ПЛЕЯ́ДА, СУЗІ́Р'Я (особливо видатних). З-під його (Франка) пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (М. Коцюбинський); Я.. Словник синонімів української мови
  9. когорта — Кого́рта, -ти, -ті; -го́рти, -го́рт (лат.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. когорта — КОГО́РТА, и, ж. 1. У стародавньому Римі — загін війська, що становив десяту частину легіону. На підмогу вігілам [військовій сторожі] прибігають вояки міської когорти і сяк-так утихомирюють люд, загрожуючи зброєю (Л. Укр., II, 1951, 530). 2. перен., уроч. Словник української мови в 11 томах