кожум'яцький

КОЖУМ'Я́ЦЬКИЙ, а, е, іст.

Прикм. до кожум'я́ка.

Йшла [Славина] додому почаївським узвозом, через кожум'яцький, а згодом гончарний кінець (Р. Іванченко);

У праці досліджено кожум'яцький і шевський промисли в північних і південних губерніях Російської імперії (з наук. літ.);

За походженням братства були пов'язані з ремісничими середньовічними цехами (купецькими, кожум'яцькими, кушнірськими тощо), але в подальшому розвитку вони поставили на перший план завдання церковні, культурно-освітні, благодійні (з рел.-церк. літ.).