1. Словник української мови у 20 томах

кожух

КОЖУ́Х, а, ч.

1. Довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром досередини.

Одягнувши нові, кримських смушків кожухи, стали [козаки] виходити (Г. Квітка-Основ'яненко);

А сам сотник у кожусі .. Коло клуні похожає [походжає] (Т. Шевченко);

Ми розляглися в сумiжнiй нетопленiй кiмнатi, вкрилися кожухами (Р. Андріяшик);

Купив [водяник] жінці сукні та спідниці, а собі кожуха на зиму, смушеву шапку і пару сорочок (Ю. Винничук).

2. техн. Оболонка, накриття, футляр і т. ін. для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів чи їх частин.

Клепальники клепали кожух домни (О. Донченко);

Машина щораз дужче занурювалася у воду. Хвилі вже плюскотіли об кабіну, шкварчали на стінах герметичних кожухів турбін (М. Дашкієв);

Іноді бої тяглися годинами .. Закипала вода в кожухах кулеметів (О. Гончар);

Став накрапати ледачий осінній дощик. Спершу такий ріденький, що його краплі було видно лише на дулах рушниць та на кожухові “люйса”, якого Дядюра примостив на тринозі поперед себе (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кожух — (шкіряний верхній одяг хутром вниз) (довгий) дублянка, (покритий сукном) байбарак, (короткий без тканини) діал. кожушина, кожушок. Словник синонімів Полюги
  2. кожух — кожу́х іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири кожу́хи Орфографічний словник української мови
  3. кожух — Кожу́х. Хутро. З кріличих шкір підробляють, наслідують кожухи з иньших звірят, як н. пр. бобра, горностая, тхора, куницю, соболя, парда, киртицю, видру, зебру, тигра, дику кітку і ин. Українська літературна мова на Буковині
  4. кожух — Кожушина; Т. футляр, оболонка, накриття; (телефона) КОРОБКА; кожушок. Словник синонімів Караванського
  5. кожух — Дублянка, кожушанка, кожушина, кожушище, кожупюк і кожушок, шуба, шубка Фразеологічні синоніми: критий кожух; некритий кожух Словник синонімів Вусика
  6. кожух — [коужух] -ха, м. (ў) -ус'і, мн. -ухие/кожухи, -ух'іў/кожух'іў два коужухие Орфоепічний словник української мови
  7. кожух — -а, ч. 1》 Довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром до середини. 2》 тех. Оболонка, накриття, футляр і т. ін. для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів чи їх частин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. кожух — кожу́х кул. плівка на поверхні захололого кип'яченого молока, киселю тощо (ст): В передсінку, де стоїть стара комода, а на ній ринка з пареним молоком, швидко, трьома пальцями, стягну з нього “кожух” і лакомо проковтну (Нижанківський)||кожушок, старка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. кожух — Без кожуха нема духа. Без кожуха в зимі не загрієшся. Вербові дрова, а козиний кожух, то й випре дух. Мож замерзнути. Вербові дрова, як і козиний кожух, не дають тепла. Взимі кожухова латка, як рідна матка. Залатаний кожух хоронить тепло. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. кожух — як во́ша за кожу́х (за кожу́ха), зі сл. трима́тися, держа́тися і под. Дуже міцно. — Федю, рости правдивим, чуйним до людей. Паразитів різних по голові бий, а за добрих людей держися як воша за кожух (В. Москалець). Фразеологічний словник української мови
  11. кожух — КОЖУ́Х (довгий, перев. не покритий тканиною верхній одяг з великим коміром, пошитий звичайно з овечої шкури хутром наспід), ДУБЛЯ́НКА, ЛИНТВА́Р діал.; КОЖУША́НКА, БАЙБАРА́К (покритий сукном); КОЖУ́ШО́К, КОЖУШИ́НА, КОЖАНО́К діал. Словник синонімів української мови
  12. кожух — Кожу́х, -ха, в кожу́сі і по -жу́ху; -жу́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. кожух — КОЖУ́Х, а, ч. 1. Довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром до середини. Одягнувши нові, кримських емушків кожухи, стали [козаки] виходити (Кв.-Осн., II, 1956, 214); А сам сотник у кожусі.. Словник української мови в 11 томах
  14. кожух — Те саме, що і захаб. Архітектура і монументальне мистецтво
  15. кожух — Кожух, -ха м. Тулупъ, шуба. Казав пан — кожух дам, та й слово його тепле. Ном. № 4517. Трудно літом без корови, а зімою без кожуха. Ном. № 560. ум. кожушок. ув. кожушище. Тілько зосталось стареє волище, дране кожушище. Рк. Макс. Словник української мови Грінченка