козачий
КОЗА́ЧИЙ, а, е.
Те саме, що коза́цький.
Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Т. Шевченко);
Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка (Марко Вовчок);
По шляхах рухались бронетанкові частини й маси кінноти козачого корпусу (О. Гончар);
Тоді ж од бурятів зазнав поразки отаман Алєксєєв, і це тільки роздратувало єнісейських воєвод, було послано каральний козачий загін під орудою Перфир'єва, котрий обклав “тамтешніх дикунів” ясаком (Є. Гуцало);
Козача вдача гучно одкликалася в старому серці (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- козачий — коза́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- козачий — -а, -е. Те саме, що козацький. Козаче військо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- козачий — Коза́чий, -ча, -че; -за́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- козачий — КОЗА́ЧИЙ, а, е. Те саме, що коза́цький. Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- козачий — Козачий, -а, -е Казачій. Сонце гріє, вітер віє на степу козачім. Шевч. Словник української мови Грінченка