1. Словник української мови в 11 томах

козачий

КОЗА́ЧИЙ, а, е. Те саме, що коза́цький.

Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Шевч., І, 1963, 139);

Гей, шумить, цвіте й сьогодні Славна та пора, Як ішли козачі сотні З Дону до Дніпра (Гірник, Сонце… 1958, 15);

Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка (Вовчок, І, 1955, 338);

Громада якось не подумала, щоб опікуна до нас настановити. А ми були козачі (Барв., Опов.., 1902, 173);

Козача вдача гучно одкликалася в старому серці (Мирний, І, 1949, 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козачий — коза́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. козачий — -а, -е. Те саме, що козацький. Козаче військо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козачий — КОЗА́ЧИЙ, а, е. Те саме, що коза́цький. Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. козачий — Коза́чий, -ча, -че; -за́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. козачий — Козачий, -а, -е Казачій. Сонце гріє, вітер віє на степу козачім. Шевч. Словник української мови Грінченка