козирний

КОЗИ́РНИЙ, а, е.

1. карт. Який є козирем (у 1 знач.).

Грали вони в підкидного .. Козирного туза приховав [Рем] (Остап Вишня);

На руках у діда був козирний туз, така ж шістка і зовсім ні до чого не придатна трефова вісімка. Перед ним на столику лежав бубновий король (В. Собко);

– Пам'ятаєш, як у картах козирною шісткою підмінюють туза, що світить? (М. Стельмах).

2. перен. Який є козирем (у 2 знач.).

Козирним аргументом у пошуку роботи для нього стала вища освіта, наявність кількох сертифікатів міжнародного зразка та вільне володіння англійською (із журн.).

3. перен., розм. Особливий, найкращий.

– Взяти того ж Карпа. І не знать, як хутір буде без нього. Колірний хлоп'як. Козирний. У багатьох, якщо не у всіх, якась надія на нього. Мені, приміром, від Карпа всяка підмога, тільки-но свисну (Г. Колісник);

– Бричка! – вигукнув Козуб .. – Козирна? – спокійно спитав Ворон. – Не знаю, але їдуть з боку Кам'янки на Жаботин (В. Шкляр);

Батько її дитини тоді саме відгуляв армію, прийшов увесь із себе козирний десантник (А. Кокотюха);

Один художник був козирний (Є. Пашковський).