козирнути

КОЗИРНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм.

Однокр. до козиря́ти¹.

Він зухвало козирнув королем, демонструючи, що гра таки на його користь (із журн.);

Йому хочеться чимсь козирнути перед Васильком (О. Донченко);

Треба віддати йому належне: умів так козирнути красивим слівцем, що воно одразу впливало (В. Минко);

Ви не боїтесь, що нашу високу романтику може вдушити занадто активний бюрократ? Для цього він і господарчими розрахунками козирне, і відповідними цитатами блисне, і правдоподібністю прикриється (М. Стельмах);

Невідомо, чи то назви місячних морів надули Васі повні вуха романтики, чи в дитинстві він мріяв стати юнгою, але любив він при нагоді козирнути морськими слівцями (М. Білкун).

КОЗИРНУ́ТИ², ну́, не́ш, док., розм.

Однокр. до козиря́ти².

По-молодецькому злетівши з коня, він козирнув, дзенькнувши острогами (Ю. Яновський);

– Так точно! – козирнув, засміявшись, Сава (О. Бердник);

Він [майор] вправно козирнув .. і відрапортував, що в штабі корпусу ніяких новин немає (Ю. Бедзик);

– Майор Кольцов! – гість козирнув, показав документи (А. Кокотюха).