козирок

КОЗИРО́К, рка́, ч.

1. Щиток головного убору (кашкета, картуза і т. ін.), який виступає півколом над чолом, захищаючи від сонця, дощу, вітру і т. ін.

Темні очі блиснули на Олесю з-під козирка (І. Нечуй-Левицький);

Павло просовує крізь риштування руку, здійма з Явдокима шапку і надіва йому свого картуза козирком назад (М. Кропивницький);

– Драстуйте [здрастуйте], мужички, – привітно всміхаючись, промовив, підходячи, Андрій. Декотрі познімали картузи, декотрі тільки потягнули за козирки й одказали разом: – Доброго здоровля [здоров'я] (В. Винниченко);

Іван гуцикає на ребристому сидінні й не помічає, як знову почалася мжичка, як вона збирається великими краплями на козирку його кепочки та стікає на руки й на коліна (Микита Чернявський);

Його смугастий тільник і чорний флотський картуз із блискучим козирком здаля виразно виділялися на синьому тлі моря (В. Малик);

// Щиток для захисту очей, що його надягають окремо (без головного убору).

Газорізальник .. в захиснім козирку вправно і впевнено веде язичок полум'я по металу (О. Гончар);

Козирок від сонця.

2. у знач. присл. козирко́м. Перпендикулярно приклавши долоню до чола, рота або над очима.

Дід Остап жваво обернувся, долоню до лоба козирком приклав, посміхнувся (Г. Епік);

За лісом сідає сонце й сліпить очі. Тому долоні їхніх правиць – козирком над очима (В. Козаченко);

Байрачний, приставивши смагляву долоню козирком до рота, схилився до Тамари і щось тихо сказав над самісіньке вухо (Є. Доломан);

Гафійка стояла на осонні, приставивши до очей козирком руку (В. Нестайко);

По той бік озерця, приклавши руку козирком до лоба, стояла молодиця (Г. Колісник).

3. розм. Те саме, що дашо́к 1; піддашок.

З козирка високої башти добре видно море, бухту і рівні вулиці Севастополя (В. Кучер);

Піднявшись вище, вони побачили, що то не стовп, а високий кам'яний хрест, побілений колись вапном і напнутий зверху дощаним козирком; козирок уже почорнів і пожолобився від часу. (О. Гончар);

Побачив я хуторок у полі: хата на дві половини, із сінцями, хліви, скирточка соломи торішньої, дощаті козирки для сіна (В. Дрозд);

Виїздить [Грицько] на тротуар, аж під самий козирок телефону-автомата (В. Яворівський);

Це був майданчик із низьким козирком гроту чи неглибокої печерки... Якраз, щоб двом чоловікам сховатись від дощу і сонця (Ю. Логвин).

4. розм., рідко. Кашкет, картуз.

– Коли б іще хоч новеньку свитку пошили батько та козирок новий купили (С. Васильченко).