козирок

Значення в інших словниках

1. козирок — козиро́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. козирок — -рка, ч. 1》 Щиток головного убору (кашкета, картуза тощо), який виступає півколом над чолом. || Щиток для захисту очей, що його надягають окремо (без головного убору). Брати (взяти) під козирок — вітати по-військовому, прикладаючи руку до козирка. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козирок — Надчолка Словник чужослів Павло Штепа
4. козирок — КОЗИРО́К, рка́, ч. 1. Щиток головного убору (кашкета, картуза і т. ін.), який виступає півколом над чолом, захищаючи від сонця, дощу, вітру і т. ін. Темні очі блиснули на Олесю з-під козирка (І. Словник української мови у 20 томах
5. козирок — КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О. Словник синонімів української мови
6. козирок — КОЗИРО́К, рка́, ч. 1. Щиток головного убору (кашкета, картуза тощо), який виступає півколом над чолом. Темні очі блиснули на Олесю з-під козирка (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
7. козирок — Невеликий навіс над віконним або дверним прорізом, що спирається на кронштейни (порівн. абаван). Архітектура і монументальне мистецтво