козирок

Невеликий навіс над віконним або дверним прорізом, що спирається на кронштейни (порівн. абаван).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козирок — Козиро́к, -рка́; -зирки́, -ркі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. козирок — КОЗИРО́К, рка́, ч. 1. Щиток головного убору (кашкета, картуза і т. ін.), який виступає півколом над чолом, захищаючи від сонця, дощу, вітру і т. ін. Темні очі блиснули на Олесю з-під козирка (І. Словник української мови у 20 томах
  3. козирок — Надчолка Словник чужослів Павло Штепа
  4. козирок — козиро́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. козирок — -рка, ч. 1》 Щиток головного убору (кашкета, картуза тощо), який виступає півколом над чолом. || Щиток для захисту очей, що його надягають окремо (без головного убору). Брати (взяти) під козирок — вітати по-військовому, прикладаючи руку до козирка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. козирок — КОЗИРО́К, рка́, ч. 1. Щиток головного убору (кашкета, картуза тощо), який виступає півколом над чолом. Темні очі блиснули на Олесю з-під козирка (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. козирок — КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О. Словник синонімів української мови