козирок

КОЗИРО́К, рка́, ч.

1. Щиток головного убору (кашкета, картуза тощо), який виступає півколом над чолом.

Темні очі блиснули на Олесю з-під козирка (Н.-Лев., III, 1956, 134);

Павло просовує крізь риштування руку, здійма з Явдокима шапку і надіва йому свого картуза козирком назад (Кроп., II, 1958, 385);

Ніна привіталася з шофером, який уважно поглянув на неї з-під великого козирка засмальцьованої кепки (Коп., Земля.., 1957, 31);

// Щиток для захисту очей, що його надягають окремо (без головного убору).

Газорізальник.. в захиснім козирку вправно і впевнено веде язичок полум’я по металу (Гончар, Тронка, 1963, 179).

◊ Бра́ти (взя́ти) під козиро́к — вітати по-військовому, прикладаючи руку до козирка.

Ігор узяв під козирок і, клацнувши закаблуками, вийшов на привокзальну площу (Багмут, Щасл. день.., 1951, 119);

Порівнявшись з капітаном, вони [солдати] трахкали ногами, брали під козирок (Добр., Ол. солдатики, 1961, 133).

2. у знач. присл. козирко́м. Перпендикулярно приклавши до чола долоню.

Дід Остап жваво обернувся, долоню до лоба козирком приклав, посміхнувся (Епік, Тв., 1958, 561);

За лісом сідає сонце й сліпить очі. Тому долоні їхніх правиць — козирком над очима (Коз., Вибр., 1947, 37).

3. розм. Те саме, що дашо́к 1; піддашок.

Піднявшись вище, вони побачили, що то не стовп, а високий кам’яний хрест, побілений колись вапном і напнутий зверху дощаним козирком (Гончар, III, 1959, 10);

З козирка високої башти добре видно море, бухту і рівні вулиці Севастополя (Кучер, Дорога.., 1958, 102).

4. діал. Кашкет, картуз.

— Коли б іще хоч новеньку свитку пошили батько та козирок новий купили (Вас., Вибр., 1954, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козирок — Козиро́к, -рка́; -зирки́, -ркі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. козирок — КОЗИРО́К, рка́, ч. 1. Щиток головного убору (кашкета, картуза і т. ін.), який виступає півколом над чолом, захищаючи від сонця, дощу, вітру і т. ін. Темні очі блиснули на Олесю з-під козирка (І. Словник української мови у 20 томах
  3. козирок — Надчолка Словник чужослів Павло Штепа
  4. козирок — козиро́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. козирок — -рка, ч. 1》 Щиток головного убору (кашкета, картуза тощо), який виступає півколом над чолом. || Щиток для захисту очей, що його надягають окремо (без головного убору). Брати (взяти) під козирок — вітати по-військовому, прикладаючи руку до козирка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. козирок — Невеликий навіс над віконним або дверним прорізом, що спирається на кронштейни (порівн. абаван). Архітектура і монументальне мистецтво
  7. козирок — КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О. Словник синонімів української мови