козирнути
КОЗИРНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., карт., розм. Однокр. до козиря́ти¹.
Йому хочеться чимсь козирнути перед Васильком (Донч., V, 1957, 26);
Треба віддати йому належне: умів так козирнути красивим слівцем, що воно одразу впливало (Минко, Моя Минківка, 1962, 92).
КОЗИРНУ́ТИ², ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до козиря́ти².
По-молодецькому злетівши з коня, він козирнув, дзенькнувши острогами (Ю. Янов., І, 1958, 144);
Він [майор] вправно козирнув.. і відрапортував, що в штабі корпусу ніяких новин немає (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 44).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- козирнути — козирну́ти 1 дієслово доконаного виду піти з козиря; похвалитися розм. козирну́ти 2 дієслово доконаного виду привітатися розм. Орфографічний словник української мови
- козирнути — I -ну, -неш, док., карт., розм. Однокр. до козиряти I. II -ну, -неш, док., розм. Однокр. до козиряти II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- козирнути — КОЗИРНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до козиря́ти¹. Він зухвало козирнув королем, демонструючи, що гра таки на його користь (із журн.); Йому хочеться чимсь козирнути перед Васильком (О. Словник української мови у 20 томах