1. Орфографічний словник української мови

козирнути

козирну́ти 1

дієслово доконаного виду

піти з козиря; похвалитися

розм.

козирну́ти 2

дієслово доконаного виду

привітатися

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козирнути — I -ну, -неш, док., карт., розм. Однокр. до козиряти I. II -ну, -неш, док., розм. Однокр. до козиряти II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. козирнути — КОЗИРНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до козиря́ти¹. Він зухвало козирнув королем, демонструючи, що гра таки на його користь (із журн.); Йому хочеться чимсь козирнути перед Васильком (О. Словник української мови у 20 томах
  3. козирнути — КОЗИРНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., карт., розм. Однокр. до козиря́ти¹. Йому хочеться чимсь козирнути перед Васильком (Донч., V, 1957, 26); Треба віддати йому належне: умів так козирнути красивим слівцем, що воно одразу впливало (Минко, Моя Минківка, 1962, 92). Словник української мови в 11 томах