козирок
козиро́к
-рка, ч.
1》 Щиток головного убору (кашкета, картуза тощо), який виступає півколом над чолом.
|| Щиток для захисту очей, що його надягають окремо (без головного убору).
Брати (взяти) під козирок — вітати по-військовому, прикладаючи руку до козирка.
2》 у знач. присл. козирком. Перпендикулярно приклавши до чола долоню.
3》 розм. Те саме, що дашок 1); піддашок.
4》 діал. Кашкет, картуз.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- козирок — козиро́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- козирок — Надчолка Словник чужослів Павло Штепа
- козирок — КОЗИРО́К, рка́, ч. 1. Щиток головного убору (кашкета, картуза і т. ін.), який виступає півколом над чолом, захищаючи від сонця, дощу, вітру і т. ін. Темні очі блиснули на Олесю з-під козирка (І. Словник української мови у 20 томах
- козирок — КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О. Словник синонімів української мови
- козирок — Козиро́к, -рка́; -зирки́, -ркі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- козирок — КОЗИРО́К, рка́, ч. 1. Щиток головного убору (кашкета, картуза тощо), який виступає півколом над чолом. Темні очі блиснули на Олесю з-під козирка (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- козирок — Невеликий навіс над віконним або дверним прорізом, що спирається на кронштейни (порівн. абаван). Архітектура і монументальне мистецтво