1. Словник української мови у 20 томах

колгоспниця

КОЛГО́СПНИЦЯ, і, ж., іст.

Жін. до колго́спник 1.

Миттю зібрався актив, колгоспники, колгоспниці гуртом як узялися: колгоспниці сільраду мажуть, колгоспники гній вивозять, двір чистять, вивіску, вікна миють, двір городять, ворота становлять (Остап Вишня);

На стрімкій кручі стояла мати Івана Орлюка – немолода колгоспниця Тетяна (О. Довженко);

– Чудове у нас жіноцтво, коли подумаєш... Якби мені та ваш талант, я всіх би наших колгоспниць виліпив як героїнь сучасної епохи! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колгоспниця — колго́спниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. колгоспниця — -і. Жін. до колгоспник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колгоспниця — КОЛГО́СПНИЦЯ, і, ж. Жін. до колго́спник. Кращі колгоспниці Радянської України удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці (Рад. Укр., 7. III. 1954). Словник української мови в 11 томах