колгоспник

КОЛГО́СПНИК, а, ч.

1. іст. Член колгоспу (у 1 знач.).

– Десятки тисяч тракторів щороку обробляють землю, ціла армія колгоспників працює на полях (О. Донченко);

Біля насіннєвої ділянки стоїть гурт прибулих колгоспників (А. Головко);

– Хіба у вашій артілі не виступають колгоспники і не критикують недоліків у роботі правління? (Григорій Тютюнник);

Він тріпнув книгою: – Повість про те, як генеральський син покинув столицю і, замість інституту, добровільно й самовіданно поїхав на колгоспну свиноферму, щоб показати відсталим колгоспникам, як треба по-справжньому доглядати свиней і виростити мільйон пудів сала... (П. Загребельний);

– Дорогі товариші, – почав Максим Богданович. – Загальні збори колгоспників колгоспу “Зоря комунізму” вважаю відкритими (В. Нестайко).

2. розм. Те саме, що радіото́чка.

Вона включила радіо-колгоспник (Любко Дереш);

Це була звичайна радіоточка. Наш “колгоспник” (Ю. Іздрик).