1. Словник української мови в 11 томах

колгоспник

КОЛГО́СПНИК, а, ч. Член колгоспу.

Біля насіннєвої ділянки стоїть гурт прибулих колгоспників (Головко, І, 1957, 425);

Сучасний радянський колгоспник — це державна людина, діяч з широким міжнародним кругозором (Рад. Укр., 26.III 1950, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колгоспник — колго́спник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. колгоспник — див. селянин; хлібороб Словник синонімів Вусика
  3. колгоспник — [колгоспниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. колгоспник — -а, ч., іст. Член колгоспу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колгоспник — КОЛГО́СПНИК, а, ч. 1. іст. Член колгоспу (у 1 знач.). – Десятки тисяч тракторів щороку обробляють землю, ціла армія колгоспників працює на полях (О. Донченко); Біля насіннєвої ділянки стоїть гурт прибулих колгоспників (А. Словник української мови у 20 томах