колет
КОЛЕ́Т, а, ч., іст.
В арміях царської Росії та деяких західноєвропейських країн – короткий приталений без рукавів військовий мундир перев. із білого сукна.
Пролетіли ескадрони кінної гвардії в залізних кірасах, за ними – кавалергарди в білих колетах (П. Кочура);
У XVI ст. рейтарську роту зменшили до 120–200 коней, відкинули важке озброєння (замість рушниці прийшов короткий мушкет, на місце шаблі – простий палаш) і дали воякам колети – кафтани з лосячої шкіри (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колет — коле́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- колет — -а, ч. У дореволюційній російській і деяких західноєвропейських арміях – короткий військовий мундир із білого сукна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колет — Комір, комірець Словник чужослів Павло Штепа
- колет — КОЛЕ́Т, а, ч. У дореволюційній російській і деяких західноєвропейських арміях — короткий військовий мундир із білого сукна. Пролетіли ескадрони кінної гвардії в залізних кірасах, за ними — кавалергарди в білих колетах (Кочура, Зол. грамота, 1960, 211). Словник української мови в 11 томах