коливний

КОЛИВНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до колива́ння 1.

Ангармонічні коливання – це коливання, за яких коливна величина (зміщення, напруженість) не пропорційна силі, що спричинює коливання (з наук. літ.).

2. Той, що коливається сам.

Найпростішою нелінійною коливною системою є звичайний математичний маятник (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коливний — коливни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. коливний — -а, -е. Стос. до коливання (у 1 знач.). || Який коливається (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коливний — КОЛИВНИ́Й, а, е. Стос. до коливання (у 1 знач.). Роблячи коливні рухи, канатна пила розвалює пласт вугілля, яке під дією власної ваги скочується вниз (Нова техн. і технол.., 1961, 18); // Який коливається (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах