коливний

Значення в інших словниках

1. коливний — коливни́й прикметник Орфографічний словник української мови
2. коливний — КОЛИВНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до колива́ння 1. Ангармонічні коливання – це коливання, за яких коливна величина (зміщення, напруженість) не пропорційна силі, що спричинює коливання (з наук. літ.). 2. Той, що коливається сам. Словник української мови у 20 томах
3. коливний — КОЛИВНИ́Й, а, е. Стос. до коливання (у 1 знач.). Роблячи коливні рухи, канатна пила розвалює пласт вугілля, яке під дією власної ваги скочується вниз (Нова техн. і технол.., 1961, 18); // Який коливається (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах