1. Словник української мови в 11 томах

коливний

КОЛИВНИ́Й, а, е. Стос. до коливання (у 1 знач.).

Роблячи коливні рухи, канатна пила розвалює пласт вугілля, яке під дією власної ваги скочується вниз (Нова техн. і технол.., 1961, 18);

// Який коливається (у 1 знач.).

Поранені піднімали голови, зводились на лікті, тягнулися до коливних червоних виблисків (Гончар, III, 1959, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коливний — коливни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. коливний — -а, -е. Стос. до коливання (у 1 знач.). || Який коливається (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коливний — КОЛИВНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до колива́ння 1. Ангармонічні коливання – це коливання, за яких коливна величина (зміщення, напруженість) не пропорційна силі, що спричинює коливання (з наук. літ.). 2. Той, що коливається сам. Словник української мови у 20 томах