коливатися

КОЛИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. Ритмічно рухатися з одного боку в інший, назад і вперед або зверху вниз.

Жовте листя, тремтячи й коливаючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю (Гр., І, 1963, 273);

Пароплав вийшов в океан. Коливаючись на білогривих хвилях і розтинаючи гострим носом прозору блакить, він тримав путь на Європу (Панч, Ерік.., 1950, 20);

Невже це вона сидить в літаку? А літак хитається, коливається (Ів., Вел. очі, 1956, 59);

//Злегка гойдатися.

Рушники, що сушаться над плитою, коливаються від повітря, що піднімається (Фізика, II, 1957, 19);

Перед образами горіла лампа і коливались голуби та писанки на нитках, приліплених воском до стелі (Н.-Лев., II, 1956, 224);

Хвилі скрізь коло нас коливались (Л. Укр., І, 1951, 246);

// Похитуватися (у такт роботи, ходьби і т. ін.).

Жвавіше застукали олов’яні букви об верстаки, жвавіше почали коливатися складачі над своєю роботою (Фр., VI, 1951, 253);

Розімлілі хлопці коливаються в сідлах (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 131);

Попереду, в кипучій білій імлі, коливалося дві постаті (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 29);

// Про рух нагрітого повітря, диму і т. ін.

Така ж і там [на Мадярщині] у них спека, таке ж безводдя, такі ж розкішні марева коливаються влітку… (Гончар, II, 1959, 30);

Дим коливався й закручувався і плив угору (Ю. Янов., І, 1954, 285);

На луках світанком тумани коливались (Головко, І, 1957, 208);

*Образно. Кінчається ніч І степ коливається в млі рдяно-сизій (Бажан, І, 1946, 145);

// Те саме, що мига́ти 3.

Світло коливалось од сміху і чаділо димом (Коцюб., II, 1955, 354);

Він [вогник] розквітнув, як невідома квітка трясовини — синюватий, тремтячий язичок то коливався з боку на бік, наче від подиху вітерця, то горів спокійно, рівно… (Донч., II, 1956, 26);

На столі коливався вогонь свічі, а навкруг нього обертались світло-зелені метелики (Скл., Святослав, 1959, 301).

2. перен. Те саме, що змі́нюватися 1.

..кількість золота, яку може увібрати сфера обігу, завжди коливається, то підносячись вище, то опускаючись нижче якогось середнього рівня (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 130);

Вміст азоту в аміаках коливається в межах від 30 до 45 процентів (Колг. Укр., 9, 1956, 45);

// Існувати в межах певних величин.

Розміри водоростей коливаються від тисячних часток міліметра до десятків метрів (Наука.., 1, 1960, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коливатися — колива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. коливатися — Хитатися, вихитуватися, по-, гойдатися, хилитатися, колихатися, хилятися, ок. колотитися <н. брезкле тіло>; (- ціни) стрибати; (в очах) мерехтіти. Словник синонімів Караванського
  3. коливатися — див. хитатися Словник синонімів Вусика
  4. коливатися — [колиеватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. коливатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Ритмічно рухатися з одного боку в інший, назад і вперед або зверху вниз. || Злегка гойдатися. || Похитуватися (у такт роботи, ходьби і т. ін.). || Про рух нагрітого повітря, диму і т. ін. || Те саме, що мигати 3). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. коливатися — КОЛИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Ритмічно рухатися з одного боку в інший, назад і вперед або зверху вниз. Жовте листя, тремтячи й коливаючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю (Б. Грінченко); Пароплав вийшов в океан. Словник української мови у 20 томах
  7. коливатися — КОЛИХА́ТИСЯ (про що-небудь гнучке, висяче тощо — злегка ворушитися під дією чогось), КОЛИСА́ТИСЯ, ГОЙДА́ТИСЯ, КОЛИВА́ТИСЯ, МЕТЛЯ́ТИСЯ, МАТЛЯ́ТИСЯ (МОТЛЯ́ТИСЯ) розм., МАЙТАЛА́ТИ діал., МАЙТАЛА́ТИСЯ діал., МАЙТАЛА́ЧИТИ діал., МАТНА́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  8. коливатися — Колива́тися, -ва́юся, -єшся гл. Колыхаться, качаться. Ой у полі билиночка коливається. н. п. Словник української мови Грінченка