1. Словник української мови у 20 томах

колик

КО́ЛИК, а, ч., діал.

Кілок.

Далі завернув [ґазда] .. і виломив колик (І. Франко);

Теля .. скочило прямо на пліт і було би пробилося на колик (Л. Мартович);

Тепер козак взявся варити снідання. Вирубав між корчами над рікою три колики й застромив їх у землю так, що верхом вони сходилися. До цього вершка між коликами прив'язав мідяний казанок (А. Чайковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колик — Кілочок [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. колик — ко́лик іменник чоловічого роду кілок діал. Орфографічний словник української мови
  3. колик — -а, ч., діал. Кілок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колик — КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. Словник синонімів української мови
  5. колик — КО́ЛИК, а, ч., діал. Кілок. Теля.. скочило прямо на пліт і було би пробилося на колик (Март., Тв., 1954, 173); Далі завернув [газда] .. і виломив колик (Фр., II, 1950, 17). Словник української мови в 11 томах