колодник
КОЛО́ДНИК, а, ч., іст.
Арештант, в'язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах.
– Не втрачайте надії на краще життя! – крикнув світлорусий юнак і, вклонившись колодникам, помахав їм на прощання рукою (Ф. Бурлака);
Обідню ієромонах правив довго, колодники стояли, обливаючись потом (Ю. Мушкетик);
Натовп мовчав, деякі хрестилися з жалем, бо колодник був ще молодий і обличчям наче й не подібний до вбивці чи варнака (Р. Іваничук);
– Забити його в колодку, дати міцну й вірну сторожу, заборонити мовити будь-що, а якщо – понад сподівання – колодник стане промовляти непристойні слова, тоді класти йому в рот кляп і виймати лиш тоді, коли харч даватиметься (П. Загребельний);
* У порівн. – Коли ж ми будемо бунтувати, поженуть, мов колодників, у Сибір (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- колодник — коло́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- колодник — див. АРЕШТАНТ. Словник синонімів Караванського
- колодник — див. невільник Словник синонімів Вусика
- колодник — -а, ч., іст. Арештант, в'язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колодник — КАЙДА́ННИК (арештант, в'язень, каторжник, закований у кайдани); КОЛО́ДНИК (забитий у колодки). Мов кайданник, в тісній клітці Соловейко нудьгував (П. Грабовський); Біля мосту ще одна партія колодників зі спотвореними тавром обличчями лагодила дорогу (З. Тулуб). — Пор. в'я́зень. Словник синонімів української мови
- колодник — КОЛО́ДНИК, а, ч., іст. Арештант, в’язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах. Сховалося сонце за степом. Вітри над травою гудуть. В кайдани залізні закуті Колодники змучені йдуть (Пісні та романси.. Словник української мови в 11 томах
- колодник — Коло́дник, -ка м. Арестанта. Посадив Іосифа в темницю, де сиділи царські колодники. Опат. 62. Словник української мови Грінченка