колодник
КОЛО́ДНИК, а, ч., іст. Арештант, в’язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах.
Сховалося сонце за степом. Вітри над травою гудуть. В кайдани залізні закуті Колодники змучені йдуть (Пісні та романси.., ІІ, 1956, 270);
— Не втрачайте надії на краще життя! — крикнув світлорусий юнак і, вклонившись колодникам, помахав їм на прощання рукою (Бурл., Напередодні, 1956, 4);
*У порівн. — Коли ж ми будемо бунтувати, поженуть, мов колодників у Сибір (Стельмах, І, 1962, 242).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колодник — коло́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- колодник — див. АРЕШТАНТ. Словник синонімів Караванського
- колодник — див. невільник Словник синонімів Вусика
- колодник — -а, ч., іст. Арештант, в'язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колодник — КОЛО́ДНИК, а, ч., іст. Арештант, в'язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах. – Не втрачайте надії на краще життя! – крикнув світлорусий юнак і, вклонившись колодникам, помахав їм на прощання рукою (Ф. Словник української мови у 20 томах
- колодник — КАЙДА́ННИК (арештант, в'язень, каторжник, закований у кайдани); КОЛО́ДНИК (забитий у колодки). Мов кайданник, в тісній клітці Соловейко нудьгував (П. Грабовський); Біля мосту ще одна партія колодників зі спотвореними тавром обличчями лагодила дорогу (З. Тулуб). — Пор. в'я́зень. Словник синонімів української мови
- колодник — Коло́дник, -ка м. Арестанта. Посадив Іосифа в темницю, де сиділи царські колодники. Опат. 62. Словник української мови Грінченка