колодник

КОЛО́ДНИК, а, ч., іст. Арештант, в’язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах.

Сховалося сонце за степом. Вітри над травою гудуть. В кайдани залізні закуті Колодники змучені йдуть (Пісні та романси.., ІІ, 1956, 270);

— Не втрачайте надії на краще життя! — крикнув світлорусий юнак і, вклонившись колодникам, помахав їм на прощання рукою (Бурл., Напередодні, 1956, 4);

*У порівн. — Коли ж ми будемо бунтувати, поженуть, мов колодників у Сибір (Стельмах, І, 1962, 242).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колодник — коло́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. колодник — див. АРЕШТАНТ. Словник синонімів Караванського
  3. колодник — див. невільник Словник синонімів Вусика
  4. колодник — -а, ч., іст. Арештант, в'язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колодник — КОЛО́ДНИК, а, ч., іст. Арештант, в'язень у колодках (у 6 знач.) або інших кайданах. – Не втрачайте надії на краще життя! – крикнув світлорусий юнак і, вклонившись колодникам, помахав їм на прощання рукою (Ф. Словник української мови у 20 томах
  6. колодник — КАЙДА́ННИК (арештант, в'язень, каторжник, закований у кайдани); КОЛО́ДНИК (забитий у колодки). Мов кайданник, в тісній клітці Соловейко нудьгував (П. Грабовський); Біля мосту ще одна партія колодників зі спотвореними тавром обличчями лагодила дорогу (З. Тулуб). — Пор. в'я́зень. Словник синонімів української мови
  7. колодник — Коло́дник, -ка м. Арестанта. Посадив Іосифа в темницю, де сиділи царські колодники. Опат. 62. Словник української мови Грінченка