колокація

КОЛОКА́ЦІЯ¹, ї, ж., лінгв.

Словосполучення, що має ознаки синтаксично й семантично цілісної одиниці.

Вибір одного з компонентів колокації здійснюється за смислом, а вибір іншого залежить від вибору першого (ставити умову, вносити пропозицію, зростання впливу, переважна більшість та ін.). (з наук.-попул. літ.);

Більшість колокацій має книжний характер і належить до наукового, офіційно-ділового й публіцистичного стилів (із журн.).

КОЛОКА́ЦІЯ², ї, ж., інформ.

Вид сервісу, коли провайдер розміщує сервер клієнта на своїй технічній площі.

Колокація належить до групи послуг, пов'язаних із передаванням даних, і тому потребує ліцензування (з наук.-попул. літ.);

Крім розміщення обладнання, колокація включає резервоване електропостачання, забезпечення кліматичного режиму, віддаленого доступу (із журн.).