колонія

КОЛО́НІЯ, ї, ж.

1. Країна, яка була насильницьки захоплена і експлуатована іншою державою (метрополією), позбавлена державної самостійності й управлялася на основі спеціального режиму.

Хоч імперіалістичні європейські держави загарбували й далі та поневолювали дикі й напівдикі народи Азії й Африки і часом гризлись між собою за цей розподіл колоній, та їм і на думку не спадало, що їхньому пануванню прийде кінець (Б. Антоненко-Давидович);

Кожна країна світу, а найбільше країни – власниці колоній сплатили свій трагічний податок океану (М. Білкун);

Розпалась імперія, тобто відпала більшість колоній та залежних племен і народів (І. Білик).

2. Поселення переселенців з іншої країни, області.

Багато степових херсонських сіл поминули бурлаки..; бачили здорові багаті німецькі колонії з довгими рівними вулицями, з домами на два поверхи серед зелених садів та виноградників (І. Нечуй-Левицький);

Тепер я не над морем, хоч і під ясним небом, тепер я над лиманом Дністровим біля города Акермана у французькій колонії в Шабі (Леся Українка);

На півдні України вздовж усього терену морського Причорномор'я знаходимо широко розгалужену мережу морських портів, цілу низку грецьких колоній (В. Домонтович).

3. Товариство земляків у чужій країні; земляцтво.

– Ти зрозумій, яка се сила. – Драгоманов!.. Він встановить тісний контакт з емігрантською колонією у Відні (П. Колесник);

В Берліні виникли цілі колонії тібетців, там живуть монахи, лами (О. Бердник).

4. Заклади спеціального призначення (лікувальні, виправні і т. ін.).

Він чомусь переконаний, що з усіх умінь вміння медика найбільш вартісне, – медики чи на фронті під час війни, чи навіть в місцях ув'язнення, у виправних колоніях, – всюди вони є людом потрібним (О. Гончар);

Бургомістр Кампіан .. розпорядився: з ліплянок на Калічій горі, що височить неподалік Сокільницької заміської вулиці, вигнати жебраків і заснувати там колонію для прокажених – за європейським зразком (Р. Іваничук);

У Львові вони [сліпці] траплялися всюди, з першого ж дня. Я так розумію, що там якась сліпецька колонія, цілий інтернат або щось таке (Ю. Андрухович).

5. біол. Сукупність особин, організмів, які співіснують тісною групою.

Хлопець шарпнув гілку і струсив на себе цілу колонію кузок (Ю. Бедзик);

Колись молоді дерева розрослись і стали пристанищем для цілої колонії ворон, які невідомо від чого раз у раз і з криком довго кружляють над могилами (Р. Горак);

Завдяки здатності формувати колонії тварини забезпечують кілька важливих потреб: охорону колоній від ворогів, спільну турботу про нащадків, створення необхідного мікроклімату (з наук. літ.);

Утворюють колонії різні одноклітинні водорості: синьо-зелені, зелені, золотисті, жовто-зелені, діатомові, пірофітові (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колонія — коло́нія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. колонія — (країна) залежна держава; (втікачів) поселення; (емігрантів) земляцтво; (виправна) СОВ. табір <�примусової праці>; (організмів) БІОЛ. скупчення. Словник синонімів Караванського
  3. колонія — -ї, ж. 1》 Країна, позбавлена імперіалістичними державами політичної та економічної незалежності. 2》 Поселення переселенців з іншої країни, області. 3》 Товариство земляків у чужій країні; земляцтво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колонія — Осада Словник чужослів Павло Штепа
  5. колонія — коло́нія (від лат. colonia – поселення) 1. В стародавньому світі – поселення громадян якоїсь держави на території загарбаної країни. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. колонія — Територія поза кордонами держави, залежна від неї. Універсальний словник-енциклопедія
  7. колонія — ЗЕМЛЯ́ЦТВО (об'єднання земляків у чужій країні), КОЛО́НІЯ рідше. Земляцтва іноземних студентів; — Ти зрозумій, яка се сила. — Драгоманов!.. Він встановить тісний контакт з емігрантською колонією у Відні (П. Колесник). Словник синонімів української мови
  8. колонія — Коло́нія, -нії, -нією; -ло́нії, -ній Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. колонія — КОЛО́НІЯ, ї, ж. 1. Країна, позбавлена імперіалістичними державами політичної та економічної незалежності. Німецький імперіалізм поставив собі мету скинути Радянську владу і перетворити нашу Батьківщину у свою колонію (Біогр. Словник української мови в 11 томах
  10. колонія — (лат. — поселення) Містобудівне утворення чіткого цільового призначення, наприклад, житлове селище робітників і службовців промислового підприємства. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. колонія — Коло́нія, -нії ж. Колонія. Він по німецьких колоніях у наймах жив. Херс. г. Біля Москви хотіли нашкодить усім німцям, — ціла б то їх колонія завелось там. О. 1862. V. 45. Словник української мови Грінченка