колонія
КОЛО́НІЯ, ї, ж.
1. Країна, позбавлена імперіалістичними державами політичної та економічної незалежності.
Німецький імперіалізм поставив собі мету скинути Радянську владу і перетворити нашу Батьківщину у свою колонію (Біогр. Леніна, 1955, 193);
Протягом кількох століть Індонезія була іноземною колонією (Наука.., 4, 1958, 52).
2. Поселення переселенців з іншої країни, області.
Тепер я не над морем, хоч і під ясним небом, тепер я над лиманом Дністровим біля города Акермана у французькій колонії в Шабі (Л. Укр., V, 1956, 64);
Вивчила [експедиція] стан російських колоній в Америці і провела всі необхідні роботи на кораблях (Видатні вітч. географи.., 1954, 54).
3. Товариство земляків у чужій країні; земляцтво.
— Ти зрозумій, яка се сила,— Драгоманов!.. Він встановить тісний контакт з емігрантською колонією у Відні (Кол., Терен.., 1959, 159).
4. У стародавньому світі — поселення, засновані греками, римлянами, фінікійцями та ін. на чужих землях.
Селища греків у чужих країнах прийнято називати колоніями (Іст. стар. світу, 1957, 98).
5. Певні заклади спеціального призначення (лікувальні, виправні тощо).
Він чомусь переконаний, що з усіх умінь вміння медика найбільш вартісне,— медики чи на фронті під час війни, чи навіть в місцях ув’язнення, у виправних колоніях,— всюди вони є людом потрібним (Гончар, Тронка, 1963, 176);
Далі — піски, соснові бори, Ворскла, монастир на горі, в якому розмістилася дитяча трудова колонія (Тют., Вир, 1964, 50).
6. біол. Складна сукупність особин, які живуть в з’днанні одна з одною.
В першій половині квітня попелиці починають розмножуватись, утворюючи на бур’янах свої колонії (Техн. культ., 1956, 266);
Хлопець шарпнув гілку і струсив на себе цілу колонію кузок (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 160).
Значення в інших словниках
- колонія — коло́нія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- колонія — (країна) залежна держава; (втікачів) поселення; (емігрантів) земляцтво; (виправна) СОВ. табір <�примусової праці>; (організмів) БІОЛ. скупчення. Словник синонімів Караванського
- колонія — -ї, ж. 1》 Країна, позбавлена імперіалістичними державами політичної та економічної незалежності. 2》 Поселення переселенців з іншої країни, області. 3》 Товариство земляків у чужій країні; земляцтво. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колонія — Осада Словник чужослів Павло Штепа
- колонія — КОЛО́НІЯ, ї, ж. 1. Країна, яка була насильницьки захоплена і експлуатована іншою державою (метрополією), позбавлена державної самостійності й управлялася на основі спеціального режиму. Словник української мови у 20 томах
- колонія — коло́нія (від лат. colonia – поселення) 1. В стародавньому світі – поселення громадян якоїсь держави на території загарбаної країни. Словник іншомовних слів Мельничука
- колонія — Територія поза кордонами держави, залежна від неї. Універсальний словник-енциклопедія
- колонія — ЗЕМЛЯ́ЦТВО (об'єднання земляків у чужій країні), КОЛО́НІЯ рідше. Земляцтва іноземних студентів; — Ти зрозумій, яка се сила. — Драгоманов!.. Він встановить тісний контакт з емігрантською колонією у Відні (П. Колесник). Словник синонімів української мови
- колонія — Коло́нія, -нії, -нією; -ло́нії, -ній Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- колонія — (лат. — поселення) Містобудівне утворення чіткого цільового призначення, наприклад, житлове селище робітників і службовців промислового підприємства. Архітектура і монументальне мистецтво
- колонія — Коло́нія, -нії ж. Колонія. Він по німецьких колоніях у наймах жив. Херс. г. Біля Москви хотіли нашкодить усім німцям, — ціла б то їх колонія завелось там. О. 1862. V. 45. Словник української мови Грінченка