1. Словник української мови у 20 томах

колотня

КОЛОТНЯ́, і́, ж., розм.

Те саме, що колотне́ча.

І не було такого дня, Щоб рук його не доходила Якась замотана й немила Панів з хлопами колотня (І. Франко);

В п'ятницю ж у Люборацьких така колотня була в двірку, що й не сказати (А. Свидницький);

Почалася між братами колотня за спадок (О. Забужко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колотня — колотня́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. колотня — -і, ж., розм. Колотнеча. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колотня — ЗАВОРУ́ШЕННЯ перев. мн. (масовий вияв невдоволення, протесту), КОЛОТНЕ́ЧА заст., КОЛОТНЯ́ заст. рідше, СМУ́ТА заст., РОЗГАРДІЯ́Ш розм. рідко. Словник синонімів української мови
  4. колотня — Колотня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. колотня — КОЛОТНЯ́, і́, ж.,розм. Колотнеча. І не було такого дня, Щоб рук його не доходила Якась замотана й немила Панів з хлопами колотня (Фр., X, 1954, 286); В п’ятницю ж у Люборацьких така колотня була в двірку, що й не сказати (Свидн., Люборацькі, 1955, 42). Словник української мови в 11 томах
  6. колотня — Колотня́, -ні́ ж. = колотнеча. Словник української мови Грінченка