командний

КОМА́НДНИЙ, а, е.

1. Стос. до команди.

[Нечипоренко:] Нашого брата на командні слова взяти легко (О. Левада);

На командній точці помітний рух (О. Лисяк);

– Серед офіцерів корабля, – сказала вона, – лікар посідає останнє місце в командній ієрархії (О. Авраменко, В. Авраменко);

– Вони там подуріли... Куди не поткнися: “Ми – команда!”, “Наш командний дух переможе!” (Люко Дашвар);

Вже десятий день чемпіон України львівський футзальний клуб “Тайм“ проводить командні збори у перлині української природи – мальовничому карпатському містечку Славське (з газ.);

Командний апарат є вхідним пристроєм дискретної (перервної) дії (з навч. літ.);

// Признач. для подавання команди (у 1 знач.).

Перед щитами – командний стіл з комутатором. Біля нього лише одна людина – Євдокія Вороненко (Яків Баш);

// Власт. тим, хто подає команду, звик командувати.

Довб озирнув гарбу останнім командним поглядом і поліз у кишеню по тютюн (М. Йогансен).

2. Стос. до командування.

Марта одягалася у свій атласний злото-жовтий чи вишнево-червоний халат, займала своє командне становище і чергове випробування моєї терпеливості починалося (У. Самчук);

На командному містку лишалися цілком спокійними лише командир, комісар і вахтовий начальник (М. Трублаїні);

// Заснований на вольових рішеннях, які приймаються недемократичним шляхом.

Успадкована від радянського суспільства системна криза ще більше розвинулася внаслідок тривалого відкладання на майбутнє ринкових реформ і намагань діяти звичними, тобто властивими для командної економіки, методами (із журн.).

3. перен. Керівний, провідний, головний.

Політична партія – це група людей, що працюють над тим, щоб отримати колективний доступ до державного управління (зайняти командні пости в державі своїми представниками) і далі цією владою розпоряджатися (із журн.).