комедія

КОМЕ́ДІЯ, розм. КУМЕ́ДІЯ, ї, ж.

1. Драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом.

Я ніколи комедій не писав (М. Коцюбинський);

Левицькнй береться навіть до драматичної форми й дав .. кілька комедій якраз із міщанського життя (С. Єфремов);

Всю ніч, читаючи і перечитуючи комедію, Іван Петрович дивувався дотепності автора (Б. Левін);

// Вистава такого твору.

– Сьогодні ще зранку ходить за мною слідком, – розказує далі пані, – скиглить: дайте, мамо, копійку, в театр на кумедію піду (С. Васильченко);

Нащо вже Зіні і тій не подобалася вистава. На початку першої дії вона стояла коло дверей ложі і з-за портьєри спостерігала “кумедію” (Б. Антоненко-Давидович);

Ми комедію дивились. Ми сміялись – аж втомились! (Г. Бойко).

2. перен. Забавний випадок, що-небудь смішне; курйоз.

Ізліз мій дядько на дзвіницю Та знай гука: – Оце кумедія яка! Всі люди на землі мов ті перепелиці (Є. Гребінка);

Суддя спитав четвертого чоловіка, а далі п'ятого. І ті назвали себе синами Миколи Джері .. Пан тільки витріщав очі на ту комедію і не знав, чи ті люди жартували, чи зовсім подуріли (І. Нечуй-Левицький);

– Ех, і тетеря ж ти! – напався за ворітьми Варивон. – Хіба ж так з дівчатами говорять? Штурпак – штурпаком. Ти б їй якусь пісеньку проспівав, кумедію розказав, з віршиком, значить, підсипався (М. Стельмах);

// Про те, що становить жалюгідну пародію чогось.

Захопивши владу, Салаші і його поплічники влаштували в Буді, в королівському палаці, комедію присяги перед короною св. Стефана (О. Гончар).

3. перен. Намагання викликати хибне враження; лицемірне поводження.

Настуся .. одразу втямила цю всю дядинину комедію (І. Нечуй-Левицький);

– Буває на якім публічнім святі або вечорі хотілося б скинути личину з себе і крикнути, щоб усі почули: люди, я брешу, я комедію граю, моє життя – одна велика брехня... (Б. Лепкий);

Їй спало на думку, що все це комедія, їй кажуть неправду (О. Донченко);

– Ні, це мені треба вже давно поговорити з тобою серйозно, а не тобі зі мною! Аж зірвалась з місця. – Раз і назавжди! Чуєш? Раз і назавжди скінчити цю безглузду комедію (Н. Королева).

△ (1) Коме́дія ма́сок <�Коме́дія дель а́рте> – вид професійного театру, що існував в Італії з середини XVI ст. до середини XVII ст., спектаклі якого створювалися методом імпровізації на основі певного сценарію за участю акторів, одягнутих у маски.

Скиба побачив старого чоловіка .. з білим, знекровленим обличчям, .. шкіра на якому нагадує машкару арлекіна з комедії масок (П. Загребельний);

Театр комедії дель арте здійснив значний вплив на подальший розвиток західноєвропейського театру (із журн.);

(2) Коме́дія хара́ктерів – комедія, у якій змальовано головним чином людські характери.

У комедії характерів джерелом смішного є внутрішня суть характерів, гіпертрофована риса або пристрасть (з наук.-попул. літ.);

Комедія характерів як жанр була започаткована в аттичній комедії, зокрема Менандром, Філімоном, Діфілом (із журн.);

(3) Музи́чна коме́дія – музично-сценічний твір на комедійній основі.

Поняття “музична комедія“ використовується як узагальнювальне стосовно таких музично-сценічних жанрів, як оперета, комічна опера, водевіль та ін. (з наук. літ.).

◇ Гра́ти (рідше розі́грувати, лама́ти і т. ін.) коме́дію (рідко куме́дію) див. гра́ти;

Погра́ти коме́дію див. погра́ти.