комедія

гра́ти (рідше розі́грувати, лама́ти і т. ін.) коме́дію перед ким, кому і без додатка. Удавати з себе когось, прикидатися кимсь, лицемірити і т. ін. Він добре знав, що обурення пана комісара в значній мірі нещире, що він грає комедію (І. Франко); — Досить вам грати комедію, перейдемо до діла (Ю. Бедзик); — Я тобі говорив, щоб ти рано прийшов, без запізнення, а ти мені комедію граєш (Григорій Тютюнник); Ви тут комедії не розігруйте. Гадаєте, воно мені так мед? (З газети); До столу .. вийшов Тихін Фіялко. Він щулився .. і від хвилювання трохи збивався: — Комедію ти ламаєш, Трохиме (В. Речмедін). гра́ти куме́дію, розм. Хлопець бачив, що дєдя (тато) грає кумедію, і мовчав (Г. Хоткевич). не гра́ти коме́дій. Та комедій Угринець не грав: до кімнати справді зайшов з дівчиною, одягненою у плаття не для кухні (В. Поліщук). гра́ється коме́дія. Не треба бути ясновидцем, щоб побачити, за чиїм сценарієм грається комедія (В. Поліщук).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

комедія — коме́дія іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
комедія — див. П'ЄСА; (розвагова) водевіль; (анекдотичний випадок) сміховина, сміхота, курйоз, сміх та й годі; ФР. лицемірство, нещира гра; пор. КУМЕДІЯ. Словник синонімів Караванського
комедія — [комед'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
комедія — -ї, ж. 1》 Драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом. || Вистава такого твору. 2》 перен. Кумедний випадок, що-небудь смішне; курйоз. || Про що-небудь пародійне. 3》 перен. Удавання з себе когось із певною метою; лицемірне поводження. Великий тлумачний словник сучасної мови
комедія — КОМЕ́ДІЯ, розм. КУМЕ́ДІЯ, ї, ж. 1. Драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом. Я ніколи комедій не писав (М. Коцюбинський); Левицькнй береться навіть до драматичної форми й дав .. кілька комедій якраз із міщанського життя (С. Словник української мови у 20 томах
комедія — коме́дія (куме́дія): ◊ виправля́ти комедії 1. бути нечемним; бешкетувати (ср, ст) 2. впадати в істерику (ср, ст) ◊ чи́ста куме́дія непередбачений, неймовірний вчинок або подія (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
комедія — • комедія (грец. κωμώδία, від κωμος — весела процесія та ωδή — пісня) - вид драми, де конфлікт, характери, ситуації і події постають у смішних, комічних формах. Завдання... Українська літературна енциклопедія
комедія — коме́дія (грец. κωμφδία) 1. У Стародавній Греції імпровізована весела вистава – процесія з музикою, піснями й танцями. 2. Драматичний твір веселого характеру, часто з висміюванням негативних явищ у побуті чи суспільному житті. 3. Переносно – смішна подія; удавання, лицемірство. Словник іншомовних слів Мельничука
комедія — Драматичний твір, що характеризується жвавим сюжетом, переважно щасливим кінцем; зображення засобами сатири й гумору людських вад і соціально-політичних пороків. Універсальний словник-енциклопедія
комедія — ІНТЕРМЕ́ДІЯ (у середньовічному театрі — коротенька сценка, перев. гумористичного характеру, вставлена між актами серйозної драми), ІНТЕРЛЮ́ДІЯ. Се були т. зв. інтермедії, або інтерлюдії, що з часом дали початок новочасній комедії (І. Франко). — Пор. Словник синонімів української мови
комедія — Коме́дія, -дії, -дією; -ме́дії, -ме́дій (літер. твір) коме́дія і куме́дія, -дії (чудасія) куме́дія і коме́дія, -дії, -дією (чудасія), але літер. твір тільки коме́дія Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
комедія — КОМЕ́ДІЯ, розм. КУМЕ́ДІЯ, ї, ж. 1. Драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом. Я ніколи комедій не писав (Коцюб., III, 1956, 125); У репертуарі його [антрепренера Ленкавського] трупи.. Словник української мови в 11 томах
комедія — Коме́дія, -дії ж. Комедія. Почав він... писати... комедії на театр. К. Гр. Кв. XVIII. Словник української мови Грінченка