1. Словник української мови у 20 томах

комизитися

КОМИЗИ́ТИСЯ, ижу́ся, изи́шся, недок., розм.

Те саме, що вередува́ти; капризувати.

– Та ну-бо, вбирайся швидше! Ще й комизиться!.. – говорив дід, бо його вже брала нетерплячка (І. Нечуй-Левицький);

Де там йому комизитись тепер і вимагати спати з мамою і в Києві! Йому ледве стало сили кивнути головою з заплющеними очима на добраніч, коли Галина нахилилася над ним, дбайливо накриваючи хлопця байковим укривалом (Б. Антоненко-Давидович);

Клацає в сінях пипка умивальника, Петрик комизиться – вода холодна (Микита Чернявський);

// Виявляти впертість; упиратися; норовитися.

[Степан:] Свахо, не комизься, іди в хату! (М. Кропивницький);

Всі його знайомі дівчата так і бігають за ним, тільки моргни. Не буде комизитись і Варварочка! (О. Донченко);

Спершу Лиска трохи боялася, комизилася – півтора дні привчала її Даринка ходити в возику смирно (І. Вирган);

Йому б не завадило костюм новий купити, а він комизиться. Вертає додому всі перекази (Г. Усач).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комизитися — комизи́тися дієслово недоконаного виду вередувати розм. Орфографічний словник української мови
  2. комизитися — Упиратися, опинатися, пручатися, норовйтися, жм. огурятися; Р. ВЕРЕДУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. комизитися — див. вередувати; перечити; чванитися Словник синонімів Вусика
  4. комизитися — -ижуся, -изишся, недок., розм. Те саме, що вередувати; капризувати. || Виявляти впертість; упиратися; норовитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. комизитися — ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯ розм., ГЕ́ДЗКАТИСЯ розм., КОВЕРЗУВА́ТИ (КАВЕРЗУВА́ТИ) розм., КОМИ́ЗИТИСЯ розм., МАРУ́ДИТИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ розм., ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. комизитися — Комизи́тися, -жу́ся, -зи́шся, -зя́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. комизитися — КОМИЗИ́ТИСЯ, ижу́ся, изи́шся, недок., розм. Те саме, що вередува́ти; капризувати. — Та ну-бо, вбирайся швидше! Ще й комизиться!.. — говорив дід, бо його вже брала нетерплячка (Н.-Лев., IV, 1956, 203); // Виявляти впертість; упиратися; норовитися. Словник української мови в 11 томах
  8. комизитися — Комизитися, -зюся, -зишся гл. Капризничать, упрямиться. Коли б вона та не бісилась, замовкла і не комизилась. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка