1. Словник української мови в 11 томах

комизитися

КОМИЗИ́ТИСЯ, ижу́ся, изи́шся, недок., розм. Те саме, що вередува́ти; капризувати.

— Та ну-бо, вбирайся швидше! Ще й комизиться!.. — говорив дід, бо його вже брала нетерплячка (Н.-Лев., IV, 1956, 203);

// Виявляти впертість; упиратися; норовитися.

[Степан:] Свахо, не комизься, іди в хату! (Кроп., II, 1958, 62);

Всі його знайомі дівчата так і бігають за ним, тільки моргни. Не буде комизитись і Варварочка! (Донч., V, 1957, 380);

Спершу Лиска трохи боялася, комизилася — півтора дні привчала її Даринка ходити в возику смирно (Вирган, В розп. літа, 1959, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комизитися — комизи́тися дієслово недоконаного виду вередувати розм. Орфографічний словник української мови
  2. комизитися — Упиратися, опинатися, пручатися, норовйтися, жм. огурятися; Р. ВЕРЕДУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. комизитися — див. вередувати; перечити; чванитися Словник синонімів Вусика
  4. комизитися — -ижуся, -изишся, недок., розм. Те саме, що вередувати; капризувати. || Виявляти впертість; упиратися; норовитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. комизитися — КОМИЗИ́ТИСЯ, ижу́ся, изи́шся, недок., розм. Те саме, що вередува́ти; капризувати. – Та ну-бо, вбирайся швидше! Ще й комизиться!.. – говорив дід, бо його вже брала нетерплячка (І. Словник української мови у 20 томах
  6. комизитися — ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯ розм., ГЕ́ДЗКАТИСЯ розм., КОВЕРЗУВА́ТИ (КАВЕРЗУВА́ТИ) розм., КОМИ́ЗИТИСЯ розм., МАРУ́ДИТИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ розм., ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. комизитися — Комизи́тися, -жу́ся, -зи́шся, -зя́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. комизитися — Комизитися, -зюся, -зишся гл. Капризничать, упрямиться. Коли б вона та не бісилась, замовкла і не комизилась. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка