компанійський

КОМПАНІ́ЙСЬКИЙ, а, е.

1. розм. Те саме, що товари́ський.

Характеристику на Доната Карповича Прийменка, компанійську людину веселої вдачі, що любив сам посміятись і насмішити інших, Іван Євграфович також написав того ж вечора, не відволікаючи надалі (Б. Антоненко-Давидович);

Саме там, у глухій глушині, в рідної тітки Ольга й знайшла собі прихисток, – яка була компанійська, а зараз відлюдно живе, тамуючи вражене самолюбство, заліковуючи рани пережитого (О. Гончар);

Далебі, мені й прикидатись не доведеться. Цей дракон таки досить компанійський (Ю. Андрухович).

2. іст. Прикм. до компані́єць; який належить до компанійців.

Везуть труну мальовану, Китайкою криту. А за нею з старшиною Іде в чорній свиті Сам полковник компанійський (Т. Шевченко);

Біля гетьмана осталися самі близькі до нього: миргородський полковник Данило Апостол, лубенський – Зеленський, компанійські полковники Кожухівський і Андріяш, генеральний хорунжий Іван Сулима і найближчі з усіх Орлик і Войнаровський (Б. Лепкий);

Проти Петрика вислав Мазепа чотири городові полки й один компанійський (з наук. літ.);

Орендна плата, призначена на щорічну платню компанійським і сердюцьким полкам та на інші військові видатки, вважався всією людністю роксоланською, козаками і посполитими – надто обтяжливою, а постій компанійців і сердюків – нестерпною завадою (з наук.-попул. літ.).