комплемент
КОМПЛЕМЕ́НТ, у, ч.
1. біол. Група білків свіжої сироватки крові, чинник природного імунітету людини й тварини.
Титр антитіл у цитотоксичних сироватках визначають за реакцією зв'язування комплементу (з наук. літ.);
Система комплементу активується, якщо в організм потрапляють бактерії, віруси, деякі токсини або утворюються модифіковані клітини (з наук.-попул. літ.).
2. мат. Доповнення множини до певної сукупності елементів.
Комплемент класу об'єктів;
Комплемент множини.
3. лінгв. Складник-сестра деякої вершини в структурі дерева безпосередніх складників; внутрішній обов'язковий аргумент вершини.
Комплементом перехідного дієслова є його прямий додаток, комплементом прийменника – іменна група (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- комплемент — комплеме́нт іменник чоловічого роду білкова речовина Орфографічний словник української мови
- комплемент — -у, ч., фізіол. Білкова речовина сироватки крові людини й тварин типу ферментів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- комплемент — комплеме́нт (від лат. complementum – доповнення, довершення) складна речовина білкової природи, що міститься в сироватці крові тварин і людини й спричинює розчинення (лізис) бактерій. Є важливим фактором природного імунітету. Словник іншомовних слів Мельничука
- комплемент — КОМПЛЕМЕ́НТ, у, ч., фізл. Білкова речовина сироватки крові людини й тварин типу ферментів. Вакцинована в молодому віці велика рогата худоба повністю втрачає реакцію зв’язування комплементу через два роки після щеплення (Мікр. ж., XXII, 4, 1960, 37). Словник української мови в 11 томах