1. Словник української мови у 20 томах

комі

КО́МІ, невідм.

ч., ж. і мн. Народ, що становить основне населення Республіки Комі Російської Федерації.

Княжі й боярські погости стоять скрізь – на Воді, Неві, Онезі, в племенах саамських, ненецьких, комі (С. Скляренко);

Комі – народ скупий на слова. Століття серед дикої природи .. зробили цей народ понурим, замкнутим, маломовним (В. Гжицький);

Мешкали в місті (крім, звичайно, росіян) українці, татари, ненці, ханти, мансі, комі та ін. (В. Чемерис);

Мова комі належить до фіно-угорської мовної групи уральської мовної сім'ї (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Комі — Ко́мі іменник жіночого роду республіка в складі Росії Орфографічний словник української мови
  2. комі — невідм., ч., ж. і мн. Одна з народностей Півночі Росії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Комі — У Росії, на зх. схилах Уральських гір; 415,9 тис. км2, 1,2 млн. мшк.; столиця Сиктивкар; комі 23%, росіяни 58% та ін.; міське населення 76%. Універсальний словник-енциклопедія
  4. комі — Комі́ (фр.), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. комі — КО́МІ, невідм. Народ, що становить основне населення Комі АРСР. Мова комі. Словник української мови в 11 томах