комільфо
КОМІЛЬФО́, невідм., заст.
1. ч. Той, хто відповідає правилам світської пристойності.
Зачувши прізвище на зразок Пупопуза, випливала [Наталя Миколаївна] з кімнати ..: то було щось зовсім непристойне для вух світської дами, веселощі Олександра видавалися їй зовсім не гідними комільфо (О. Полторацький).
2. у знач. прикм. Те, яке відповідає правилам світської пристойності.
Та й погода ж була! В нас усі куди ходять, то позіхають, хоч воно і як не “комільфо” (Б. Лепкий).
3. у знач. присл. Як треба, як належить, пристойно.
Мітелик використав цю мить, щоби зазирнути за низький виріз Анжелиного халатика. Там усе було комільфо (В. Єшкілєв).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- комільфо — комільфо́ 1 іменник середнього роду відповідність правилам світської поведінки комільфо́ 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про людину, яка дотримується правил світської поведінки Орфографічний словник української мови
- комільфо — незм. і невідм., ч. Пристойний, відповідний правилам світської пристойності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- комільфо — Пристойно Словник чужослів Павло Штепа
- комільфо — комільфо́ (франц. comme il faut, букв. – як треба, як належить) у дворянсько-буржуазному середовищі відповідність правилам світської пристойності. Словник іншомовних слів Мельничука
- комільфо — Комільфо́ (фр.), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)